УЗД щитоподібної залози
Щитоподібна залоза – ендокринна залоза, що виробляє йодовмісні гормони: тироксин (тетрайодтиронін, T4) і трийодтиронін (T3), кальцитонін, які беруть участь в регуляції обміну речовин і рості окремих клітин, а також організму в цілому.
Щитоподібна залоза розташована на передній поверхні шиї, попереду трахеї, і має форму метелика. Складається з двох часток та перешийка.
В середньому, щитоподібна залоза дорослої людини важить 12-25 г і 2-3 г – у новонародженого. Розміри кожної частки становлять 2,5-4см в довжину, 1,5-2см завширшки і 1-1,5 см – товщини. Обсяг до 18 мл у жінок і до 25 мл у чоловіків вважається нормальним. Вага та розмір щитоподібної залози індивідуальні, залежать від віку, статі та ваги людини.
На даний час УЗД щитоподібної залози є одним з найбільш інформативних і доступних методів досліджень, який дозволяє оцінити її розміри і наявність структурних змін, виявити на ранніх стадіях патологічні утворення органу. Їх рання діагностика вкрай важлива у зв’язку з ростом числа хворих на рак щитоподібної залози.
Використання сучасних високоінформативних методів дослідження, таких як УЗД з кольоровим допплерівським картуванням (КДК) дозволяє провести диференціальну діагностику вузлових утворень щитоподібної залози.
Основним досягнення КДК в діагностиці пухлинних процесів є візуалізація і оцінка кровотоку судин пухлини, які мають свої характерні особливості. Метод КДК має високу чутливість, специфічність і точність прогнозу в ранній діагностиці пухлин. Крім того, за допомогою кольорового допплерівського картування (рівень васкуляризації, кровообігу) можна прогнозувати швидкість росту виявленого утворення.
В процесі огляду вивчається будова паращитовидних залоз – парних утворень, розташованих з боків від правої і лівої частки щитоподібної залози, а також лімфатичні вузли, розташовані на передній поверхні шиї людини.
При УЗД щитоподібної залози – норма або відхилення від неї оцінюються за кількома параметрами, до яких відносять:
- вивчення лінійних розмірів часток, перешийка;
- розміри щитоподібної залози залежать від віку і статі людини;
- вивчення обсягу органу: по Mikki, по Brown;
- вивчення структури – оцінюють в порівнянні зі структурою привушної слинної залози;
- вивчення ехогенності – однорідності стану органу;
- стан кровопостачання;
- вивчення лімфатичних вузлів, розташованих біля щитоподібної залози;
- при необхідності – м’яких тканин шиї.
Показання до обстеження щитоподібної залози:
- утруднення при ковтанні, відчуття «комка в горлі»;
- різкі коливання у вазі;
- скарги на задуху, безпричинний кашель;
- швидка втома, запальність, дратівливість;
- поява набряків і сухості шкіри;
- тремор і безпричинна слабкість;
- прискорене серцебиття, відчуття жару, пітливість, задишка;
- відчуття дискомфорту або хворобливості по передній поверхні шиї,
- безсоння вночі та сонливість вдень;
- рекомендується проведення УЗД щитоподібної залози жінкам з гінекологічними хворобами, такими, як мастопатія, безплідність, ендометріоз, а також вагітним;
- всім пацієнтам, вік яких перевищує 40 років – рекомендується обстеження щитоподібної залози, не рідше ніж 1 раз на рік, в зв’язку зі збільшенням ризику розвитку злоякісних новоутворень щитоподібної залози;
- після прийому різних гормональних препаратів (не тільки гормонів щитоподібної залози);
- при спадковому факторі – виявлення патологічних змін в щитоподібної залозі у близьких родичів;
- виявленні цукрового діабету та інших ендокринних хвороб.
Підготовка до обстеження щитоподібної залози:
УЗД щитоподібної залози не вимагає спеціальної підготовки. Це абсолютно безпечний і безболісний метод дослідження.
Захворювання щитоподібної залози, що виявляються при УЗД:
- сумнівні та злоякісні вузлові утворення щитоподібної залози;
- збільшення шийних лімфовузлів;
- гіперплазія (збільшення) щитоподібної залози;
- гіпоплазія (зменшення) щитоподібної залози;
- аутоімунний тиреоїдит;
- вузлові утворення;
- кістозні утворення;
- дифузний зоб.
